Придатність до переробки — не найскладніша частина PPWR. Перероблений вміст — ось що складно.

Що переробникам гнучкої упаковки потрібно зробити вже зараз, щоб бути готовими до 2030 року

Майкл Зеегмюллер

Керівник сегмента плівок і легких матеріалів, Ultrapolymers

Для більшості переробників гнучкої упаковки створити придатну до переробки структуру цілком реально. Перероблений вміст — складніше завдання. Потрібно забезпечити достатню кількість постспоживчого переробленого (PCR) матеріалу, налагодити його роботу на ваших лініях і довести, що плівка й надалі працює за конкурентною собівартістю та з надійним постачанням, на яке можна покладатися. Цю роботу потрібно починати вже зараз.

Коротко

• З 2030 року упаковка, що виводиться на ринок ЄС, має мати клас придатності до переробки C або вище, а пластикова упаковка — містити мінімальну частку постспоживаного переробленого пластику.
• Для плівки ключові мінімальні показники становлять 35% для більшості видів пластикової упаковки та 10% для чутливої до контакту упаковки, наприклад харчової упаковки, що не виготовлена з PET.
• Перероблений вміст залежить від усієї рецептури. Марка, що містить 70% PCR і використовується у 30% плівки, дає близько 21%.
• Правила розрахунку ще не остаточні, а дата 2030 року може зміститися на кілька місяців. Розробка та валідація займають більше часу, тож більший ризик — чекати.

Чому 2030 рік ближчий, ніж здається

Підготувати рішення до 2030 року звучить так, ніби у вас вдосталь часу, але це не так. За цей період переробник має обрати матеріали, забезпечити постачання, провести випробування та валідувати готову структуру, зберігаючи технологічність і характеристики, яких очікує клієнт.

Більшість виробників плівки, з якими я спілкуюся, знають, що PPWR уже на підході. Невизначеність виникає далі в ланцюгу. Нещодавно я відвідав великого виробника екструзійно-лакованих ламінатів із паперу та алюмінію, і їхнє повідомлення було чітким. Наразі для них нічого не змінилося, і багато їхніх клієнтів не хочуть змінювати структуру, яка працює. Ризик у тому, що брендовласники зволікатимуть, а потім майже за одну ніч попросять щось інше. Тоді переробники зіткнуться з лавиною запитів, на розробку та валідацію рішень для яких часу буде занадто мало.

Що вимагає PPWR?

Регламент про упаковку та відходи упаковки (PPWR), Регламент (ЄС) 2025/40, замінює стару Директиву про упаковку єдиним набором правил для всієї упаковки, що виводиться на ринок ЄС. Він набув чинності 11 лютого 2025 року та застосовується з 12 серпня 2026 року. Деякі обов’язки вже діють, зокрема обмеження на PFAS у харчовій упаковці та вимога декларації відповідності. Вимоги, які змінять структури плівок, з’являться пізніше.

Для виробників плівки найважливіші дві вимоги. Обидві мають застосовуватися з 1 січня 2030 року.

• Придатність до переробки. Упаковка має бути спроєктована для переробки та відповідати класу придатності до переробки A, B або C. Клас C означає щонайменше 70% придатності до переробки за масою. Упаковка нижче цього рівня не може бути виведена на ринок. З 2038 року дозволятимуться лише класи A і B (щонайменше 80%), тож структура, що ледве досягає класу C, матиме короткий термін життя. Детальні критерії design for recycling мають бути затверджені до 1 січня 2028 року.

• Перероблений вміст. Пластикова частина упаковки має містити мінімальну частку переробленого пластику. Зараховується лише матеріал, отриманий із постспоживчих відходів. Постіндустріальний матеріал, наприклад виробничі обрізки, не зараховується.

Мінімальний показник залежить від типу упаковки:

У практиці важливі три деталі:

• Мінімальний показник не є середнім по компанії. Його встановлюють для кожного типу та формату упаковки, а розраховують як середнє за виробничим майданчиком і роком.

• Деякі види упаковки звільнені. Приклади: компостована пластикова упаковка, упаковка в безпосередньому контакті з ліками, чутлива до контакту харчова упаковка, виготовлена лише для немовлят і малих дітей, а також будь-яка пластикова частина, що становить менше ніж 5% від загальної маси упаковки.

• Метод і дата ще не остаточні. Європейська Комісія має встановити метод розрахунку та перевірки переробленого вмісту до 31 грудня 2026 року. Після цього цільові показники застосовуються з 1 січня 2030 року або через три роки після набуття методикою чинності, якщо це пізніше. Запит на подання доказів завершився у вересні 2026 року, і деякі учасники галузі очікують затримки. Орієнтуйтеся на остаточну методику після її публікації, а не лише на заявлені відсотки.

Отже, перший крок — визначити, до якої категорії належить кожен із ваших паків.

Ці дві вимоги пов’язані між собою, але різні. Пак може бути придатним до переробки без жодного переробленого матеріалу, а додавання PCR не робить пак придатним до переробки. Переробникам потрібно вирішити обидва завдання.

Які структури найбільш уразливі

Найретельнішого перегляду потребують ті структури, де поєднуються матеріали, які після використання важко розділити.

Алюмінієва фольга, з’єднана з поліолефінами, — найочевидніший приклад. Раніше цього року я відвідав виробника лотків для кормів для домашніх тварин, виготовлених саме так. Адгезійний шар робить саме те, для чого його й створено: робить обидва матеріали нероздільними. Структура працює дуже добре. Але саме зв’язок, завдяки якому вона працює, водночас і знижує її оцінку під час перевірки придатності до переробки. Тонкий металізований шар у чинних рекомендаціях design for recycling зазвичай оцінюють м’якше, ніж фольгу, але його все одно потрібно перевіряти.

Структури, що поєднують різні полімерні хімії, також потребують уважного аналізу. Додавання верхнього шару з PET для друкуваності або глянцю вводить у поліолефінову структуру другу хімію. Пакети для дитячого фруктового пюре — очевидний приклад: зазвичай поліестер зовні, інколи з металізованим шаром усередині. Обидва рішення окремо є цілком логічними. Разом вони ускладнюють переробку.

Ламінації на основі паперу перебувають у кращому стані, ніж більшість людей вважає. Папір має зрілі ланцюги збору та переробки, а паперове волокно легше відокремити від ламінату, ніж два з’єднані пластики. Мінімальні вимоги до переробленого вмісту стосуються лише пластикової частини пакування, а пластикова частина, що становить менше ніж 5% від загальної маси пакування, звільняється. Клас придатності до переробки все одно залежатиме від того, скільки пластику або алюмінію містить папір.

Коли бар’єр є неминучим, практичний шлях — тримати другорядні компоненти на такому низькому рівні, щоб плівка все ще вважалася моно-матеріалом. Чинні галузеві рекомендації, такі як RecyClass, допускають EVOH у поліетиленовій плівці до 5% за масою, якщо він використовується з відповідним адгезійним шаром. Поліамід оцінюється суворіше, і більшість марок вважаються несумісними. Критерії PPWR можуть відрізнятися після оприлюднення, тож сприймайте ці показники як орієнтир.

Я очікую, що адгезійні шари залишаться первинними. Зазвичай їх використовують лише як незначний компонент плівки, тож користі від розробки переробленого адгезійного шару саме для підвищення загального показника переробленого вмісту небагато. Технічно PCR PE або PP можна модифікувати для отримання матеріалу адгезійного шару, але такий перероблений матеріал, імовірно, буде кориснішим в одному з більших шарів плівки.

Перероблений вміст: більший виклик

Серед усіх тем PPWR саме забезпечення постспоживчого переробленого вмісту викликає найбільше занепокоєння, яке я чую.

Технічні плівки: практичний шлях уже сьогодні

Для нечутливої до контакту упаковки, такої як стретч-плівка та захисна плівка, механічно перероблений PCR уже є робочим варіантом. Мішки для відходів і агроплівки використовують перероблений матеріал роками. Зазвичай вони не класифікуються як упаковка, тож мінімальні вимоги PPWR на них не поширюються, але технологічний досвід переноситься.

Вибір марки PCR — це не лише закупівельне рішення. Потрібні правильний тип полімеру та показник текучості розплаву, а тонкі плівки чутливі до гелів та домішок. Будь-яка зміна може вплинути на механічні властивості та стабільність переробки, тож марку необхідно випробовувати у вашій власній структурі.

Постачання важить не менше, ніж характеристики. Марки, що добре працює в короткому випробуванні, недостатньо. Нестабільний матеріал призводить до простоїв, проблем із якістю та нижчого виходу продукції, і це може зробити PCR економічно невигідним. Питання не лише в тому: «Чи можемо ми виготовити цю плівку з PCR?» Є ще й інше: «Чи можемо ми виготовляти її стабільно, у промислових масштабах і з надійним постачанням?»

Марка з 70% PCR не дає вам плівку з 70% PCR

Внесок марки залежить від того, скільки її ви використовуєте. Додайте марку, що містить 70% PCR, у 30% рецептури, і плівка міститиме приблизно 21% переробленого вмісту, а не 70%. Щоб досягти мінімуму 35% із тією самою маркою, вона мала б становити половину плівки.

Тож PCR — це завдання з формулювання рецептури. Потрібно вирішити, у який шар його вводити і в якій частці, чи може цей шар його витримати, і чи відповідає плівка надалі своїй специфікації.

Один із наших клієнтів виробляє тришарову пухирчасту плівку для захисної упаковки. Вони могли б сухо змішувати PCR по всій плівці або вводити його в найменш чутливий шар, наприклад середній. У будь-якому випадку їм потрібно перевірити текучість розплаву, наявність гелів і кінцеві властивості. Для таких технічних плівок перехід може бути відносно простим, якщо плівка й надалі відповідає своїй специфікації.

Харчовий контакт складніший

Упаковка, чутлива до контакту, має відповідати і PPWR, і правилам безпеки харчового контакту. У PET є перевага. У Німеччині, наприклад, система заставної тари для пляшок створює щось близьке до замкненого циклу. Для інших полімерів постспоживчі відходи походять із змішаних, неконтрольованих джерел. Правила ЄС щодо перероблених пластиків для контакту з харчовими продуктами (Регламент (ЄС) 2022/1616) ускладнюють використання механічно переробленого матеріалу в безпосередньому контакті з їжею.

Сьогодні виробники харчової упаковки, з якими я працюю, усе ще використовують 100% первинного матеріалу. Є два можливі шляхи до мінімуму 10%:

• PCR за функціональним бар’єром. У п’яти- або семишаровій харчовій плівці PCR потенційно можна розмістити у зовнішньому шарі, а бар’єрні шари — між ним і продуктом. Потрібно довести, що така структура не допускає потрапляння забруднювачів до харчового продукту. Один лише кисневий бар’єр цього не доводить. Я ще не бачив, щоб виробник харчової упаковки це застосовував, переважно тому, що це ще не є обов’язковим.
• Хімічно перероблений матеріал. Він може давати матеріал, близький до якості первинної сировини, але доступність обмежена, а витрати вищі, ніж у механічної переробки. Як його буде зараховано в рамках PPWR, ще вирішується. Правила мас-балансу вже існують для одноразових пляшок для напоїв згідно з окремим законодавством ЄС, але Комісія не підтвердила, що PPWR піде тим самим шляхом.

Біоосновні та біоатрибутовані пластики сьогодні не є шляхом до досягнення цілі. PPWR зараховує перероблений пластик, а не відновлювану сировину. Це може змінитися. До 12 лютого 2028 року Комісія має переглянути біоосновні пластики за статтею 8, зокрема чи можуть вони зараховуватися там, де немає придатної технології переробки для харчового контакту.

Обидва шляхи переробки потребують ретельної оцінки для кожної структури. Моя порада — не чекати, що одна майбутня технологія вирішить усе. Оцінюйте можливі структури вже зараз, тримайте тісний контакт із постачальниками та стежте за розвитком правил.

Що переробникам слід зробити зараз

1. Перегляньте свій портфель. Визначте структури, які найімовірніше зіткнуться з проблемами придатності до переробки, наприклад ті, що містять алюмінієву фольгу, металізацію або змішані полімери.
2. Підтвердіть категорію PPWR для кожного паку та з’ясуйте, чи застосовується звільнення. Мінімум переробленого вмісту оцінюється для кожного типу та формату упаковки, а не по всьому портфелю.
3. Визначте, де PCR є реалістичним. Починайте з застосувань, де перероблений вміст можна запровадити з керованим технічним і комерційним ризиком.
4. Перегляньте процес валідації перед запровадженням PCR. Не припускайте, що матеріал, який відповідає цільовому показнику переробленого вмісту, працюватиме так само, як первинний матеріал, який він замінює. Перевірте поведінку під час переробки, зокрема варіативність текучості розплаву та гелі, а також вимоги кінцевого застосування, такі як міцність, герметизація, зовнішній вигляд і бар’єрні властивості.
5. Перевірте канал постачання. Обговоріть із постачальниками обсяги, стабільність і простежуваність ще до того, як ухвалите рішення, і запитайте, які докази постспоживчого походження вони можуть надати. Дивіться далі за стартові обсяги. Чи зможе постачання підтримати зростання, ширше впровадження та вищі мінімальні показники 2040 року?
6. Залучайте брендовласників раніше. Вони очікуватимуть того самого терміну зберігання, зовнішнього вигляду та характеристик, що й зараз, тож обговоріть це ще до того, як нова специфікація стане терміновою.

Як Ultrapolymers може допомогти

Жоден окремий матеріал не «вирішує PPWR». Кожна структура передбачає кілька рішень щодо матеріалів і характеристик, тому ми розглядаємо всю рецептуру цілком.

Наша команда з розвитку плівкового бізнесу щодня працює з переробниками та постачальниками по всій Європі. Наш портфель охоплює:

• первинні поліолефіни;

• PCR-поліолефіни для відповідних технічних застосувань у плівках;

• адгезійні шари;

• EVOH та інші бар’єрні матеріали;

• матеріали для моно-матеріальних розробок і рішень design for recycling.

Ми також надаємо технічну підтримку під час вибору матеріалів і проведення випробувань.

Ми вже можемо допомогти вам додати PCR до плівок, нечутливих до контакту, щоб рухатися до цілей 2030 року. Також ми можемо постачати матеріали для придатної до переробки харчової упаковки з моно-матеріалу. Наразі ми не пропонуємо PCR, схвалений для харчового контакту, і завжди чесно скажемо, що можливо для вашого застосування.

Починайте зараз

Моя порада проста. Не сприймайте 2030 рік як момент, коли зміни починаються. До 2030 року ваші структури, матеріали та ланцюги постачання мають бути вже перевіреними. Ті переробники, які почнуть оцінювати варіанти вже зараз, матимуть більше гнучкості, ніж ті, хто чекає, поки клієнти змусать вести розмову.

Reach out to Michael with your questions

Reviewing your film structures or looking to trial PCR? Michael and the film team can help.

Michael Seegmüller

Segment Leader, Film & Lightweight, Ultrapolymers

Питання й відповіді щодо PPWR

Коли застосовуються цільові показники PPWR щодо переробленого вмісту?

З 1 січня 2030 року або через три роки після набуття чинності розрахунковою методикою Комісії, якщо це пізніше. Вищі цільові показники застосовуються з 2040 року.

Які цільові показники PPWR щодо переробленого вмісту для пластикової упаковки?

З 2030 року мінімальний вміст постспоживчої вторинної сировини становить 35% для більшості видів пластикової упаковки, 10% для чутливої до контакту упаковки, виготовленої не з PET, і 30% для чутливої до контакту упаковки, виготовленої переважно з PET. З 2040 року ці показники зростають до 65%, 25% і 50%. Одноразові пластикові пляшки для напоїв мають окремі цілі.

Чи зараховується постіндустріальний перероблений матеріал до цілей PPWR?

Ні. Зараховується лише пластик, отриманий із постспоживчих відходів.

Чи є перероблений вміст тим самим, що й придатність до переробки?

Ні. Пак може бути придатним до переробки без жодного переробленого матеріалу, а додавання переробленого вмісту не робить пак придатним до переробки. PPWR встановлює окремі вимоги для кожного з цих параметрів.

Чи можу я використовувати перероблений пластик у харчовій упаковці за PPWR?

Так, але лише якщо перероблений матеріал також відповідає правилам ЄС щодо контакту з харчовими продуктами. Харчовий перероблений PET добре відпрацьований. Для інших полімерів можливі шляхи включають PCR за функціональним бар’єром або хімічно перероблений матеріал. Обидва варіанти потребують оцінки для кожної структури.

Чи зараховуються біоосновні або біоатрибутовані пластики до цільових показників PPWR щодо переробленого вмісту?

Ні. Цільові показники стосуються переробленого пластику, а не відновлюваної сировини. Біоосновні та біоатрибутовані матеріали можуть зменшити використання викопних ресурсів, але вони не зараховуються до обов’язкових мінімумів переробленого вмісту. Комісія має переглянути роль біоосновних пластиків до 12 лютого 2028 року.

Що таке моно-матеріальна плівка?

Плівка, повністю або переважно виготовлена з однієї родини полімерів, наприклад поліетилену, щоб її можна було переробляти в цьому потоці. Невеликі кількості адгезійного шару або бар’єрного матеріалу, наприклад EVOH, усе ще можуть використовуватися.

Що означає design for recycling?

Проєктування упаковки так, щоб її можна було реально збирати, сортувати та переробляти. Згідно з PPWR, упаковка отримує клас придатності до переробки, і упаковка нижче класу C з 2030 року не може бути виведена на ринок ЄС.

Що таке RecyClass?

RecyClass — це галузева ініціатива, що публікує рекомендації design for recycling і методики оцінювання придатності до переробки для пластикової упаковки. Багато переробників використовують її настанови під час перепроєктування структур відповідно до PPWR.

Чи поширюється PPWR на компанії з Великої Британії?

PPWR застосовується до упаковки, що виводиться на ринок ЄС, тож він впливає на британських виробників, які продають продукцію в ЄС. Значна його частина також діє в Північній Ірландії в межах Віндзорської рамкової угоди. Упаковка, що продається у Великій Британії, підпадає під дію британських правил, таких як Plastic Packaging Tax і розширена відповідальність виробника упаковки (EPR).

Про автора

За освітою хімік, Майкл Зеегмюллер обіймав технічні та комерційні посади в усій пластмасовій галузі, зокрема у сфері управління продуктом, продажів і розвитку бізнесу. Він очолює сегмент Film & Lightweight в Ultrapolymers, працюючи з переробниками, брендовласниками та постачальниками полімерів над інноваціями в упаковці, design for recycling і переходом до відповідності PPWR.

Ця стаття відображає регуляторний стан станом на жовтень 2026 року. Вона є загальними рекомендаціями, а не юридичною консультацією.